Яцун Р. Тренер Вправи
2017-тий, емігрую в Італію. Мова, житло, робота, люди – все навколо суцільний хаос. Під тиском обставин приймаю рішення припинити тренування і їсти “як-небудь”, щоб мати більше часу для вирішення проблем. Це означає, що від тепер “їсти” – це не раз в тиждень сходити в супермаркет і 3 рази постояти біля плити, а постійний пошук що поїсти, де поїсти, похід туди, черги і так далі. Навіть просто постійно блукаюче в голові питання “а шо я буду їсти” – виснажує. Раніше я думав раз в тиждень про їжу і виконував декілька конкретних дій, щоб ця їжа в мене була, а тепер думаю і дію постійно.
Паралельно “недораціон” починає мене фізично виснажувати. Сплю більше, сил і мотивації немає, концентрація і емоційна стійкість – на нулі. Я знав що так буде, і все рівно надіявся шо “пронесе”. Не пронесло. Моє тіло і моя голова, це головний інструмент яким я користуюсь і чим в кращому стані цей “інструмент” тим вища моя результативність. Не навпаки. Я не починаю займатись собою коли навколо все благополучно, я займаюсь собою , поважаю і доглядаю своє тіло і голову, щоб за рахунок гарно налаштованого інструменту (тіла і голови) ВЛАШТУВАТИ собі благополучне життя. В іншому випадку мені просто не вистачатиме сил. В іншому випадку “мій інструмент” просто не здатен на благополуччя.
Відсутність тренувань – напевне не критично вплинуло на моє самопочуття, але точно вплинуло на мою самоповагу. З одної сторони отримав вільні 3 години в тиждень, з іншої зникла щоденна бородьба в якій я перемагав себе. Мужчині важливо зустрічати супротив. Важливо “заробити” впевненість в собі. Також, разом з формою я втратив щей важливий статусний маркер. Людина в гарній формі – з високою вірогідністю дисциплінована, не лінива, зібрана, частіше робить як “правильно”, а не “та хай буде” і це все зчитується не вербально. Тобто я мав змогу справити хороше враження – ще навіть до того як заговорив. І втратив цю привілегію.
Я вивчив свій урок.